Прокинувшись, зранку…
Прокинувшись зранку,
Побачив змарніле лице.
Запитав себе,
що ти зробив?
Навіщо все?
відповідь одна…
пустота.
Тебе поважають друзі
Ти маєш погляди й точку зору,
Маєш зір,
щоб розглядати зорі.
Ти маєш серце, маєш розум
Пишеш поезію і прозу,
Пишеш пісні,читаєш книжки,
А життя…
Життя проходить…
Тишком, нишком.
Ти ніщо, ніхто
і твоє життя не достатнє навіть гривні,
І в молодості думаєш,
що ти безсмертний.
Кожен твій крок вперед-це крок назад,
І в кожному прожитому році
Все більше й більше втрат.
Ми народились,
і стали на дорогу смерті,
Ми крокуємо до неї, думаючи,
Що безсмертні.
І ти підеш в лікарню завтра
з хорошим настроєм,
А твій вирок вже чека на тебе…СНІД.
І ти підеш із світу цього
у скромненькій труні,
І вже всім однаково
на твої твори, пісні й вірші.