Прокинувшись зранку

Прокинувшись,  зранку…


Прокинувшись  зранку,
Побачив  змарніле  лице.
Запитав  себе,
 що  ти  зробив?
Навіщо  все?
відповідь  одна…
пустота.
Тебе  поважають  друзі
Ти  маєш  погляди  й  точку  зору,
Маєш  зір,
 щоб  розглядати  зорі.
Ти  маєш  серце,  маєш  розум
Пишеш  поезію  і  прозу,
Пишеш  пісні,читаєш  книжки,
А  життя…
Життя  проходить…  
Тишком,  нишком.
Ти  ніщо,  ніхто
 і  твоє  життя  не  достатнє  навіть  гривні,
І  в  молодості  думаєш,
 що  ти  безсмертний.
Кожен  твій  крок  вперед-це  крок  назад,
І  в  кожному  прожитому  році  
Все  більше    й  більше  втрат.
Ми  народились,
 і  стали  на  дорогу  смерті,
Ми  крокуємо  до  неї,  думаючи,
Що  безсмертні.
І  ти  підеш  в  лікарню  завтра
 з  хорошим  настроєм,
А  твій  вирок  вже  чека  на  тебе…СНІД.
І  ти  підеш  із  світу  цього
 у  скромненькій  труні,
І  вже  всім  однаково
 на  твої  твори,  пісні  й  вірші.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515973
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.08.2014
автор: Стас Ткачук