Прийди і дай для мене радість ясну,
проміння лий у хмуру ніч мені,
прийди, бо я самотній в горі гасну,
в неволі золоті втрачаю дні.
Відкрию я тобі всі темні тайни,
крізь ночі зоряні чекатиму я сам.
Єдина ти у всесвіті безкрайнім –
немов весталка освітляє храм.
Розсій же долі смуток невимовний,
усміхнена й від щастя, й від біди,
вінок з пісень сплету тобі коштовний.
О, чарівне дитя, дитя безгрішне,
дивись, відходить травень назавжди
і в’яне вже троянда безутішно.
Димчо Дебелянов
Сонет
Ела и дай ми свойта радост ясна,
лъчи обилни в мрачна нощ пръсни,
ела, в нерадост аз самотен гасна,
в неволя губя свойте златни дни.
Аз ще открия тъмните си тайни,
през звездни нощи ще те чакам сам.
Една ще си в вселената безкрайна,
като весталка в светъл, хубав храм.
Разсей скръбта на тъмна орисия,
усмихната и в радост и в беда,
най-скъп венец от песни ще ти свия.
О, хубаво дете, дете безгрешно,
виж, вече май отлита навсегда,
а розата увяхва безутешно.
