Комусь у світі стало тісно –
Такі вже повелись часи.
Хотіли знати своє місце?
Дивіться далі за носи.
Вам скільки попелу в обличчя,
Коли б відчули його смак?
Та суть не в принципах чи звичках,
Бо звички є і у собак.
Вам дали слово, вас не чутно,
Закрили рота - шум і ґвалт.
І ба в душі від того брудно,
Що страх лицем б'є об асфальт.
Сміття виносили із дому
Та покидали за вікном.
Дурні шукають правду в тому,
Що в мозок вкручено гвинтом.
І всі герої в мідних клітках:
"Не відчиняй, бо зараз вб'ю!"
Та гляньте, пане, все відкрито,
Ви душу дурите чию?
За кого, пане, в церкві свічку
Ви запалили у руках?
Як вам пов'яжуть чорну стрічку,
Кому ви явитесь у снах?
Невже ви вірите у долю?
І якщо так, скажіть, в яку?
Ми разом з вами ще помолим
За душу вашу й за свою.
Ви, може, так боялись Бога,
Що на колінах перед ним
Чоло розбили об пороги
І стали трошечки "святим".
Чакайте, пане, ще побійтесь -
Ми намалюєм з вас ікон!
Як вас багато! Плачте, смійтесь!
На вас не вистачить корон.
Як вам не вистачило світу,
І що ж вам кажуть голоси?
Хто вам бажає довгі літа,
У кого треба попросить?
Ви, певно, пане, заблукали –
Ми скажем вам, куди іти.
Здається, в пеклі вас шукали
За дАрма місце берегли.