Солодким співом влад
Вітає водоспад
В лугах, де сім’я пухове літає.
І вітерець легкий
Вихрить у сад пустий,
Де в самоті троянда помирає.
Зі скошених полів
Чуть перепілки спів,
Куріпка торохкоче без упину.
Блищать мошви клубки
Над комишем ріки,
Де павуки сплітають павутину.
Вечірня впала тінь
На білість саду стін
І пурпур виноградних грон згущає.
Перлистий ліг туман
На східний неба лан,
Де круглий місяць червінню палає.
Ах, скоро до полів
Вітри примчаться злі,
І зграю старша ластівка гуртує, –
Летіти від снігів
До теплих берегів,
Де у красі земній життя вирує.
Бджола спішить в політ
Шукати меду слід
В останніх збляклих вересневих квітах,
Гурт голубів сумний
Воркує спів журний
На спогад днів вмираючого літа.
Цвіркун сюркоче скрізь,
«О, літо,зупинись!»
І білка поглядає на каштани.
Пташині косяки
Над піною ріки
Спішать на південь, бо ідуть бурани.
Останній ніжний бриз
Кедровий пах приніс
І біля скронь затримався пестливо,
В його приємній грі
Відчув себе в порі,
Коли любов торкалася чутливо.
І хоч в моїй душі,
Мов листя, сум лежить,
Міцніше вдвічі літо пам’ятаю,
В теплі осінніх снів
Майбутніх літніх днів
Краса красу осінню прославляє!
George Arnold
September
Sweet is the voice that calls
From babbling waterfalls
In meadows where the downy seeds are flying;
And soft the breezes blow
And eddying come and go
In faded gardens where the rose is dying.
Among the stubbled corn
The blithe quail pipes at morn,
The merry partridge drums in hidden places,
And glittering insects gleam
Above the reedy stream
Where busy spiders spin their filmy laces.
At eve, cool shadows fall
Across the garden wall,
And on the clustered grapes to purple turning,
And pearly vapors lie
Along the eastern sky
Where the broad harvest-moon is redly burning.
Ah, soon on field and hill
The winds shall whistle chill,
And patriarch swallows call their flocks together
To fly from frost and snow,
And seek for lands where blow
The fairer blossoms of a balmier weather.
The pollen-dusted bees
Search for the honey-lees
That linger in the last flowers of September,
While plaintive mourning doves
Coo sadly to their loves
Of the dead summer they so well remember.
The cricket chirps all day,
“O, fairest summer, stay!”
The squirrel eyes askance the chestnuts browning;
The wild-fowl fly afar
Above the foamy bar
And hasten southward ere the skies are frowning.
Now comes a fragrant breeze
Through the dark cedar-trees
And round about my temples fondly lingers,
In gentle playfulness
Like to the soft caress
Bestowed in happier days by loving fingers.
Yet, though a sense of grief
Comes with the falling leaf,
And memory makes the summer doubly pleasant,
In all my autumn dreams
A future summer gleams
Passing the fairest glories of the present!
