Мільйони тем, розбитих на цитати,
Мільони лиць, забутих в темноті...
І хто тобі тепер вже щось порадить,
Якщо лишився ти на самоті.
На самоті не те що зовсім скучно,
Та і не те, що на душі печаль,
Лише думки не полишають мучити,
Несуть тебе кудись туди, у даль...
До рідних душ, яких давно не бачив,
До друзів тих, які уже давно
Полишили тебе, так необачно,
Один за одним, ніби доміно...
До тих країв, в яких бував щасливий,
Де просто мріяв, ранок зустрічав,
Де бавився, немов мала дитина,
Ну і, звичайно, щиро де кохав...
До простоти одвічної і смутку,
До болі і до радості та сліз,
До тих ідей, давно уже забутих,
Як доля і життєвий фаталізм...
А що попереду - цього уже не знати,
Надія ж на щасливі й світлі дні...
Мільони тем, розбитих на цитати,
Мільони лиць, забутих в темноті...
"І хто тобі тепер вже щось порадить,
Якщо лишився ти на самоті." ... картина реалістична і печальна А цей чудовий вірш тепер теж одна з мільйона тем,розбитих на цитати.
Carpe Diem відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Самотність і вічність бринять у рядках. Нехай мільйони тем, розбитих на цитати, зіллються у єдину прозу життя, що у поєднанні з його поєзією подарує натхнення...
Carpe Diem відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00