Мільйони тем, розбитих на цитати,
Мільони лиць, забутих в темноті...
І хто тобі тепер вже щось порадить,
Якщо лишився ти на самоті.
На самоті не те що зовсім скучно,
Та і не те, що на душі печаль,
Лише думки не полишають мучити,
Несуть тебе кудись туди, у даль...
До рідних душ, яких давно не бачив,
До друзів тих, які уже давно
Полишили тебе, так необачно,
Один за одним, ніби доміно...
До тих країв, в яких бував щасливий,
Де просто мріяв, ранок зустрічав,
Де бавився, немов мала дитина,
Ну і, звичайно, щиро де кохав...
До простоти одвічної і смутку,
До болі і до радості та сліз,
До тих ідей, давно уже забутих,
Як доля і життєвий фаталізм...
А що попереду - цього уже не знати,
Надія ж на щасливі й світлі дні...
Мільони тем, розбитих на цитати,
Мільони лиць, забутих в темноті...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431828
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.06.2013
автор: Carpe Diem