іноді хочеться щоб ніхто вже нічого не бачив,
щоб ніхто вже нічого не чув,
щоб ніхто ні для кого нічого не значив.
щоб розтрачений сум так безжально їдучий
залишив все те, що було таким дорогим
і зник назавжди в снігах
від морозу скрипучих,
щоб залишив по собі не більше, ніж просто дим.
перекреслюєш лист мов останнє зізнання
у тривалій агонії почуттів,
а чиєсь життя у цю мить, можливо, щось значить
і палає болюче-яскраво, як смолоскип,
що у темряві сліпить без впину очі.
щоб той хтось знайшов дорогу на світло
зовсім сліпим.
щоб не бачив, не чув і можливо
нікому нічого не значив,
щоб забули ім'я і рішуче стерли усі сліди,
щоб ступав так безшумно, мобви нічого не важить
і щоб позад нього не в'янула
сонцем омита трава.
30.01.2013р.
Почни з нуля, почни з нічого -
дивися - займеться зоря.
Він чує все, бо він є Логос.
Хоч знов підйом і знов гора...
Таке життя наше земне. В цьому його правда. В цьому його значення.
Тримайся хлопче.
Віктор Шупер відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ех, мабуть доведеться внести новий запис у щоденник тут на сайті. А то багато хто вже, мабуть, думає що я от-от піду різати вени на руках через оці мої песимістичні вірші.
Зі мною все добре, розслабтеся і спробуйте отримати задоволення від прочитання вірша (якщо у ньому щось таки є хороше) і припиніть турбуватися про моє самопочуття. Зі мною і справді все добре
