іноді хочеться щоб ніхто вже нічого не бачив,
щоб ніхто вже нічого не чув,
щоб ніхто ні для кого нічого не значив.
щоб розтрачений сум так безжально їдучий
залишив все те, що було таким дорогим
і зник назавжди в снігах
від морозу скрипучих,
щоб залишив по собі не більше, ніж просто дим.
перекреслюєш лист мов останнє зізнання
у тривалій агонії почуттів,
а чиєсь життя у цю мить, можливо, щось значить
і палає болюче-яскраво, як смолоскип,
що у темряві сліпить без впину очі.
щоб той хтось знайшов дорогу на світло
зовсім сліпим.
щоб не бачив, не чув і можливо
нікому нічого не значив,
щоб забули ім'я і рішуче стерли усі сліди,
щоб ступав так безшумно, мобви нічого не важить
і щоб позад нього не в'янула
сонцем омита трава.
30.01.2013р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396760
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.01.2013
автор: Віктор Шупер