* * *
Ти майже зараз ось перед Богом стала,
Ти в комі і «штучні легені» тобі не помогли
І хриплим голосом до Бога ти сказала:
«Боже, змилуйся, скажу Тобі слова такі.
Я знаю, що душа моя лишила щойно тіло
Воно ще тепле, застигла в ньому мить,
Спасителю, я Тебе дуже попросить хотіла,
Щоб смерть могла мене на землю відпустить.
Боже, у мене ж ростуть маленькі діти,
Як після моєї смерті зможуть вони жить?
Сиріток дрібних нема куди подіти,
А потім смерті я зможу догодить.
Дай відпустку господині, хай спочине
Не йде до мене 10 років! Ні? Ну 5! Ну рік!
Хай у ліс сухий вона скоріш полине,
А я не буду спати і не зімкну повік!»
Бог милосердий душу повернув на землю,
Вселилась вона в тіло і жадібно жила
Рік пролетів, із-за спини гукає дехто:
«Ходімо, я із відпустки до тебе
все ж таки прийшла.»
02.11.2008
Не знаю історії написання вашого вірша, але знаю Живого Бога!!! Якщо людина помирає примиреною з Богом через віру в Ісуса Христа, то вона йде у Вічне Життя. І Бог, як Батько, дбає і про залишених дітей... І з смутку проростає радість, бо мертві у Христі воскреснуть!!!
Сумне із вічним переплетені так гарно 
