* * *
Ти майже зараз ось перед Богом стала,
Ти в комі і «штучні легені» тобі не помогли
І хриплим голосом до Бога ти сказала:
«Боже, змилуйся, скажу Тобі слова такі.
Я знаю, що душа моя лишила щойно тіло
Воно ще тепле, застигла в ньому мить,
Спасителю, я Тебе дуже попросить хотіла,
Щоб смерть могла мене на землю відпустить.
Боже, у мене ж ростуть маленькі діти,
Як після моєї смерті зможуть вони жить?
Сиріток дрібних нема куди подіти,
А потім смерті я зможу догодить.
Дай відпустку господині, хай спочине
Не йде до мене 10 років! Ні? Ну 5! Ну рік!
Хай у ліс сухий вона скоріш полине,
А я не буду спати і не зімкну повік!»
Бог милосердий душу повернув на землю,
Вселилась вона в тіло і жадібно жила
Рік пролетів, із-за спини гукає дехто:
«Ходімо, я із відпустки до тебе
все ж таки прийшла.»
02.11.2008
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372640
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.10.2012
автор: temapk