Слова мене більше не слухають,
Всі вірші у тихій журбі.
Вони, як за́вжди, підтримують
І пишуть: "Поете, прости...
Пробач, що не можемо золото
Розлити по тво́їй душі
Для того, щоб викинуть мо́лоти,
Якими хтось все потрощив...
Ми можемо стати молитвою,
Звернути слова до ікон...
Просити, благати Спасителя
Відродження духу твого́...
Ми можем звернути всі літери,
Упасти рядками на зло!
Й молитись, молитись, молитися!
За те, щоб усе ожило..!"
Такий вірш, він такий емоійний, такий справжній і красивий, що я навіть не знаю, що сказати, що написати.....Все дуже гарно, зі змістом, і хай Господь почує ці слова. Написано дуже талановито, і чудово. Я в захваті, в шаленлму захваті від цієї роботи. Автор, дорога, Ви неймовірний талант. Музи Вам завджи, щоб писати такі прекрасні вірші!
так, приємно й гарно.
хоча, щоб Він почув тебе, можна звертатись до нього й без ікон. У Нього є вуха.(неодноразово перевірено на власному досвіді). велике дякую за МОЛИТВУ.
