Є у мене сусід Гришка,
Гарний,як Карузо.
І до нього вночі нишком
Ходить якась Муза.
Що вона з ним виробляє,
Хотів би я знати,
Бо Грицько тоді буває
Геть неадекватним.
Вийде вранці,бува,з хати,
Стане коло тину,
Та як почне бормотати,
Ніби та дитина.
Чи вночі посеред двору
Бродить,як примара,
Та очима лічить зорі,
Мов пастух отару.
І так мені його шкода,
Що оту б заразу
Власноруч би при нагоді
Задушив би зразу.
Щоб не діяла гіпнозом
На бідного Гриця.
В нього ж світлий ясний розум
І вірші,мов криця.
Але ми із кумом Гнатом
Склали вже програму,
Як відвадити від хати
Ту нахальну даму.
Galina Udovychenko відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую Вам,Надіє. А ось такі троянди спонукали мене додати ще один куплет у вірш "Кто сказал,что женщины стареют?",так що я двічі Вам вдячна.Зі святом Вас,рідненька!
