21.ПЛИН
Навіювання вед
Шрімад-Бгагаватам «Пісня перша».
Творця одна доба
(Цикл – віків чотири) –
Містить літ земних
Мільйонів аж триста
І мільярдів чотири.
Плинуть доби його,
Лічить роки свої,
Минуло їх сто –
Де ділись світи?
Він у трансстані,
Вони в його сні
Хмарою висять,
Суспензії одні.
З океану Причин
Причину чекають,
Як буде – проснеться
І світи повстануть.
Знову відродяться
З суспензій вони.
Циклами живуть
Їх чотири віки.
О, білий, золотий,
Прекрасний вік!
Живе трансцендентність
Сто тисяч літ!
А срібний, червоний?
Менше раз в десять
Живуть, та чудовий,
Жертвами славний.
І чорний, бронзовий
(Де – до тисячі одної) –
Хоч далеко не той,
Та вірою вагомий.
А Калі-вік – залізний,
Жовтий, нікудишній,
Існуючий, ганебний,
Славленням знаменний.
То ж, кольори віків,
У жовтім на початку
За царство і владу
Змагаються змалку.
Та жовтий – жовтій,
Він відданий їй.
