... Пам"ять...це як нігтями здирати літери з дитячих щоденників і потім усміхатись собі в дзеркалі. Люди часто бувають маленькими літерами і ти мусиш стирати зайві, щоб речення були змістовними і не тяжіли зайвістю. Твоя казка про життя лише починає писатись і ти навчишся бути головною героїнею, я знаю. Можеш малювати подумки інтер"єр майбутнього і невдовзі відчуєш на собі тепло поглядів тих, хто йде повз. Та холодні долоні близьких значно приємніші на дотик, а знаєш чому? Просто вони завжди готові тебе підтримати, навіть тоді, коли ти з заплющеними очима крокуєш в прірву ілюзій, а не лише усміхнутись просто йдучи повз.
Кожна людина може стати для тебе найріднішою, але для цього їй треба достигнути. Зелені ягоди не всім смакують, а ти любиш лише стиглі. Ми всі достигаєм, мов ті ягоди, з ранньої весни і до пізнього літа. Бог дарує нам час, ми теж іноді стаєм витвором Божого часу, тому не бійся його витрачати на казку. Не згадуй про фінал, коли пишеш перші літери - ще стільки нових слів буде створено...і тобою теж!
Ранок може стати похмурим вечором, але й вечір може мерехтіти радістю життя,як ранок, - все залежить від тебе! Прокидайся з бажанням скуштувати стиглу ягоду власного терпіння, але не розчаровуйся, якщо вона ще зелена. Терпіння робить тебе собою і насичує сонячним промінням - темрява лише підкреслює світло.
Дівчинко,радій, бо не всі здатні відчути в собі сили ПРОБАЧАТИ! Усміхнись світлому янголу, що ховається в дзеркалі і продовжуй писати казку!
щиро Вам вдячна 
