Поглянь у вічі, посміхнися,
Не треба слів, лишень мовчання.
Давай на мить про все забудем,
І просто буде жить.
Я подих хочу твій вловить,
Твій аромат п’янкий відчуть
Замкнуть нас двох,
В пустій кімнаті,
І чути серця стук…
У душу твою зазирнуть,
І повернуть тебе в реальність
Хоч так леліє серце моє,
І теплий спогад не лишає,
В ту ніч коли зустрілись долі,
І закрутились в поцілунку.
Щораз як місяць виглядає,
І ти тікаєш в нікуди,
Я прошу зорі не згубити,
Твій шлях до мене повернуть.
Я спокій твій дарую небу,
Твій страх лишаю у пітьмі,
Так жадібно ловлю тепло,
Боюсь залишитись одна…
Твоя надія,твоя щирість,
Відвертість – крок до мрії,
Ключ серця що нікому,
Не вдалось вміло підібрати.
Ще трошки й ти все зрозумієш,
І не потрібно буде слів.
Твій погляд ,він розтопить кригу,
Й на кожне задане питання,
Дасть відповідь просту..
Далеко я сховала,
На дні своїх думок,
Велике й незабутнє,
Шалене почуття…
На волю не пускаю,
Тримаю в клітці звіра.
Він ненаситний й дикий,
Заховує мій світ…
Не дай йому зірватись,
І вирватись на волю,
Щоб серце твоє й душу,
Не захопить навіки!..
Завжди дуже приємно коли кохання дарує натхнення на написання дійсно душевних і чуттєвих творів! 
мені надзвичайно приємно що мої вірші здатні зачіпити за душу.. 
