Палає сонця бахрома
на тлі жовтавої ясноти.
На світі струн таких нема -
покласти сум дерев на ноти.
Дерева світяться... Їх тінь
ляга в шовковий листя килим.
Легка погожа шурхотінь...
Ківш неба синьку в тишу вилив.
Лиш скиба свіжої ріллі
чорніє з краю і до краю.
Піднявши небо на крилі,
ключ журавлиний далеч крає
Omega відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Олечко! У Вас неперевершений художній смак. На Вашій картині "сонця бахрома на тлі жовтавої ясноти" точнісінько, як в моїй уяві, коли писався вірш. ДякуЮ!Успіхів!!
Привіт, Юліє! Дуже гарний вірш. Ямб,
наголос на другому складі. Тому, як на
мене, слід би слова 7-ї строки поміняти
місцями, тобто: "ЛегкА погОжа..."
А я р. із Городищини. Бажаю Вам успіху!
Omega відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Миколо! Дуже приємно познайомитися. Проте, я Олена.Я з Смілянського р-ну. Завтра їду на запрошення в Смілу з нагоди виходу книги, 155-ї річниці народження Т.Осьмачки (батько мій з його села і сам його пам'ятав). Отож, земляки, як я розумію. За пораду дякую. Цілком згодна - так природніше наголос (я робилп нп лЕгка). Міняю!
