Колись прийдемо ми удвох,
Не домовляючись про зустріч,
Згубивши суєту тривог
І оминувши неминучість.
Стежками сонячних слідів,
Зірок молочними шляхами
До озера, що між лісів
Цілує небо берегами.
У дикій тиші почуттів
Замруть серця у здивуванні.
Забудеш ти, чого хотів,
Забудуться мої вагання.
Схрестяться наші манівці
На прохолодному камінні...
І ти на рідному лиці
Зцілуєш сльози безпричинні.
07.11.09