На півдні в чарівній неньці Україні
За Кодимським лісом через горбочок,
Де краса з давніх часів і до нині
Серед плакучих ів, блакитний ставочок.
Там прекрасна лебідка не боїться людей
Своїм відображенням, милується ніжна.
Киває голівкою, то зустрічає гостей,
На початку села, а назва його Пиріжна.
Є дві найбільших вулиці в нім
Виблискує купол церквоньки, ще здаля
Чудове село та кожний дім,
І навкруги щедрі на дарунки поля.
Там світить сонце, промінчиків коло
Старезний, могутній росте в лісі дуб.
Знайома з дитинства, велика та школа
А в центрі села магазинчики й клуб.
Біля нього пам’ятник, з матір’ю солдат.
Над ним схилились листочки беріз.
Тим хто захищав землю від гармат,
А недалечко від села, шумить вже ліс.
У ньому від війни залишились останки.
Протоптана здавна, далека стежина.
Веде вона до старенької землянки
Неначе тих часів, спогадів краплина.
Високо в небі літають журавлі.
Чути шум, працює в колгоспі млиночок.
На чорній родючій Пиріжнянській землі
Багатий на фрукти і ягоди садочок.
Там річка Савранка тече без зупину ,
По ній качка з каченятами пливе,
Відоме гончарством на всю Україну,
І багато добрих людей там живе.
На лужку пасуться кізоньки, корови,
Трактористи на ланах весь день у труді,
Працюють хлопці й дівчата чорноброві,
І співають весело жіночки молоді.
Чудесний краєвид, дивлячи з висот
Усміхається кожній в небі пташині,
Я свого гніздечка, великий патріот.
Мені важко без нього на чужині.
Там чисте, прозоре, цілюще джерело,
Дзюрчить водичка в криницях, долина,
Це все моє, рідненьке Пиріжна село
На віки у серці моя Батьківщина!
