Моє село

На  півдні  в  чарівній  неньці  Україні
За  Кодимським  лісом  через  горбочок,
Де  краса  з  давніх  часів  і  до  нині
Серед  плакучих  ів,  блакитний  ставочок.

Там  прекрасна  лебідка  не  боїться  людей
Своїм  відображенням,  милується  ніжна.
Киває  голівкою,  то  зустрічає  гостей,
На  початку  села,  а  назва  його  Пиріжна.

Є  дві  найбільших  вулиці  в  нім
Виблискує  купол  церквоньки,  ще  здаля
Чудове  село  та  кожний  дім,
І  навкруги  щедрі  на  дарунки  поля.

Там  світить  сонце,  промінчиків  коло
Старезний,  могутній  росте  в  лісі  дуб.
Знайома  з  дитинства,  велика  та  школа
А  в  центрі  села  магазинчики  й  клуб.

Біля  нього  пам’ятник,  з  матір’ю  солдат.
Над  ним  схилились  листочки  беріз.
Тим  хто  захищав  землю  від  гармат,
А  недалечко  від  села,  шумить  вже  ліс.

У  ньому  від  війни  залишились  останки.
Протоптана  здавна,  далека  стежина.
Веде  вона  до  старенької  землянки
Неначе  тих  часів,  спогадів  краплина.

Високо  в  небі  літають  журавлі.
Чути  шум,  працює  в  колгоспі  млиночок.
На  чорній  родючій  Пиріжнянській  землі
Багатий  на  фрукти  і  ягоди  садочок.

Там  річка  Савранка  тече  без  зупину  ,
По  ній  качка  з  каченятами  пливе,
Відоме  гончарством  на  всю  Україну,
І  багато  добрих  людей  там  живе.

На  лужку  пасуться  кізоньки,  корови,
Трактористи  на  ланах  весь  день  у  труді,
Працюють  хлопці  й  дівчата  чорноброві,
І  співають  весело  жіночки  молоді.

Чудесний  краєвид,  дивлячи  з  висот
Усміхається  кожній  в  небі  пташині,
Я  свого  гніздечка,  великий  патріот.
Мені  важко  без  нього  на  чужині.

Там  чисте,  прозоре,  цілюще  джерело,
Дзюрчить  водичка  в  криницях,  долина,
Це  все  моє,  рідненьке  Пиріжна  село
На  віки  у  серці  моя  Батьківщина!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150416
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.10.2009
автор: Інночка