Коли при́йде мій час розпроститися з світом.
Хочу вмерти в горах, щоб родитися вітром.
Коли прийде мій час, заблукаю стежками,
Щоб зустріти косарку з пустими очами.
Загублю свою долю людську, швидкоплинну
Ради щастя пронестись гірською долиной,
Заспівати вночі вовчіми голосами,
Шурхотіти старими, густими лісами,
Поганяти хмаринки в небеснім обісті,
Нахиляти дощі, ворохобити листя,
Заплітати хуртелицю у візерунки,
Роздавати холодні й колючі цілунки,
Танцювати над озером, блиски гойдати,
Таємничі чаклунські рослини плекати.
І летіти, летіти в нестямнім самітті
Над льодами блакитними в хижім бескидді.
