Болить мені моя свята земля – Її глибокі незагойні рани, Тому іду країну визволять Від московитів, посланих тираном. Я добре знаю, що таке любов: Нею – живуть, за неї – умирають. Переконатись хочу знов і знов, Що ця любов є справжньою до краю. Війна – це біль і тіла, і душі, Який століттями нагадувати буде Про зниклих безвісти близьких, товаришів, Допоки серце б’ється й дишуть груди. Якою б наша доля не була, Які б випробування не послала, Молюсь, щоб Україна відбулась Й звучало вічно: «Україні слава!» 30.09.2023. © Ганна Верес Демиденко #Ганна_Верес_Демиденко
ID: 995839 ТИП: ПоезіяСТИЛЬОВІ ЖАНРИ: ЛіричнийВИД ТВОРУ: ВіршТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 10.10.2023 20:21:45 © дата внесення змiн: 10.10.2023 20:22:04 автор: Ганна Верес
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie