Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ганна Верес: Чому ж пішли без каяття? (ДІДУСЕВІ ІВАНУ ВАСИЛЬОВИЧУ ЛОБОДІ, РЕПРЕСОВАНОМУ У 30-Х, ПРИСВЯЧУЮ) . - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Амадей, 01.02.2021 - 18:42
Такі вірші, мов кулі в ворогів,Хай наші вороги запам"ятають, Вогонь в серцях горить, як і горів, Ну а герої звісно не вмирають. Якщо й замордували їх кати, То прийде кара, бачить Бог Святий. Спасибі Ганнусю за пам"ять. Променистий менестрель, 31.01.2021 - 21:13
По горю Ганю ми близнята... І мій Дід Оксентій десь згинув на тій самій дорозі смерті... Пам’яті безвинних жертв репресій Діду Оксентію Р. диптих І Загадковий Дід Оксентій, Був Матусі батьком він. Збереглося з „документів” – Хата, сад, город і хлів... А вже після, папірець той Реабілітації... Де могилка? Чи є хрест там? Горе всеї нації... Поріднила всіх могила, Обмовлянь покрила тінь – Розговілась чорна сила... Чи ж піднімемось з колін? Отаке страждання дике І йому й сім’ї – за що? До трудів кривавих звикли... Не судилося,... пішов... Був чи ні іще страшнішим Час, де жити довелось?... Доле, доле – темна нічка... Ангел може скаже щось? ІІ Родина ти моя небесна, Як тяжко… мучуся без вас – Лиш в пам’яті вже стільки весен. Думки у рідний край щораз… Тріпоче й рветься серце в грудях – Так кожну хвильку, кожну мить… Стражденний і безвинний люде… Хоч і «не зарікайсь суми»… Душа моя, зболіла птахо, Злітай туди тай подивись – Там тихо в’ється сум над дахом, Де щастя ллялося колись… Там небо в зорях, коло хати Сім’я вечеряє моя І діточки, і їхня мати – Мене ж відтяли… і гноять… Скриплю, терплю – собі: «Оксентій, Христос все витримав за нас… То може й це в Господнім сенсі, Знаття б – в чім наша є вина? Мужам тут сльози лить негоже, То ж не кляну нікого, Боже – Прости й допоможи сім’ї, Життя їх – то мій світ в імлі…» 14.02.2009р. – 08.11.2010р. четверо дітей лишилося на Бабусиних Палажки руках. Всіх виростила, хоч "звання" ворогів народу треба б було присвоїти Татковим КАТАМ... Ганна Верес відповів на коментар Променистий менестрель, 31.01.2021 - 22:02
Щемна поезія, що йде із глибини душіТого, кого назвав Господь онуком. По горю, з Вами ми не є чужі. Болить, за що такі ронесли муки... Дякую, друже. |
|
|