Після буремних подій у мене визрів план зібрати своїх творчих однодумців і організувати випуск своєї газети для Майдану та вивішувати її на огляд на самому видному місці. І це повинна бути поетична газета, тому що лише врш може всебічно організувати звучну закінченість та завершеність подій.
АКРОВІРШІ
Врятуймо країну!
Українонько мила, невже ти в ізгої?
Коли щезнуть навіки твої вороги ?
Рани глибокі коли ти загоїш?
Аспіди згинуть коли й баньдюги?
Їздить дорогами, сміло ходити
Нині не можна ні вдень, ні вночі,
Алярм скрізь панує: “тітушки – бандити”
Притулок знайшли у “ментів – палачів”.
Отямтеся “тушки” і всі “простітушки”!
Нікчемні політики – геть від керма!
Адську цю владу з низів до верхушки
Давно прибрать треба із цього ярма.
Україні потрібна векторна зміна -
Сателітів подалі країно гони.
Етнос народу – це нова Україна.
Європо, в обійми її пригорни!
Друже!
Ти заклик Майдану у вірші впізнаєш,
коли буквочки перші униз прочитаєш.
Майдан закликає
Славетний час всеукраїнського єднання
Всевишній дав сьогодні друзі нам:
Об’єднатися для здійснення бажання-
Бажання жити вільно, як птахам.
Об’єднуйтесь же всі, хто ще не з нами,
Давайте разом будувати дім,
Активність в спільній справі, а не чвари,
Потрібна для добробуту усім.
Енергія сердець хай розійдеться,
Рішучості у справі додадуть всім чуття,
Ехо Заходу на Сході відгукнеться:
Ми разом на краще повернемо життя.
Ось тому Майдан і закликає: -
Жоден українець, не проспи цей час,
Еетнографічно поділитися не гоже-
Заповіт для всіх складав Тарас!
Лунають заклики й прохання -
Об’єднатись, щоб збулося це бажання.
26.01.2014 В. Штурхецький
Ти ворог мій і ворог України! Якщо ти досі в партії отій, Від дій якої хочеться ригати… Зі мною привітатися не смій, Огидно бидлу руку потискати! І не кажи, що в тебе є сім’я, Боїшся ніби втратити роботу. Душа продажна, шкурницька твоя В запроданця вселилася істоту! Такі задля чинів, посад і звань На все готові очі закривати. Без докору сумління та вагань Готові душу чорту продавати. Завжди біля корита, у сідлі, Міняють партії неначе рукавиці. Їх безліч в кожнім місті і селі І незліченна кількість у столиці. А покидьки, що ладні голос свій, На виборах за гроші продавати? Ще ті, що у байдужості своїй З дивана зад не можуть відірвати. Продажність і байдужість – ті гріхи, Які віками нищать Україну! Ви власноруч вбиваєте цвяхи, Майструєте для неї домовину. Тому кажу, не добираю слів, – Якщо у тобі є щось від людини, А ти ще досі, стерво, не прозрів, Ти ворог мій і ворог України! 19.12.2013 р.
Мирослав Вересюк,
