Віками йшла Ти тернами до волі.
Вкраїно, Нене, Матінко свята!
Полин гіркий стелив шляхи по долі,
А нагла смерть дітей вогнем пекла.
Народ твій помирав у муках жаху,
Від голоду і від страшних тортур.
За рідне слово нас вели на плаху,
Історія зазнала коректур…
Червоний кат стирав твоє минуле,
Коріння твого роду виривав,
Щоб ми навіки, хто ми є, забули.
Тут сотні літ наш вбивця панував.
Тяжкий наш путь у самостійність, Нене.
Виття гієн у спини б’ється нам.
Та віра і надія є у мене,
Ще буде щастя і Твоїм стежкам.
Хіба вже раз нас жорна ці мололи?!
Випробування не одне пройшли,
Бо українці – працьовиті бджоли,
Я знаю, переможем знову ми!
Все буде добре. Душі небайдужі
Продовжують за Україну бій.
Коли ми разом всі, тоді ми дужі.
Я вірю в нас, народе мудрий мій!
Пафос Ваш, Наталю, цілко вклається у експоненту, по якій йдемо. Хоч зараз тяжко, та "Немає злого, щоб на добре не вийшло", як каже українська пртповідка...
Щиро дякую Вам! Так хочеться вірити в те, що все буде добре! Так хочеться вірити бо погане так дістало... Кажуть думки матеріальні, дуже хочу щоб мрії мільйонів, які співзвучні з моєю мрією здійснилися! Все буде Україна!