Віками йшла Ти тернами до волі.
Вкраїно, Нене, Матінко свята!
Полин гіркий стелив шляхи по долі,
А нагла смерть дітей вогнем пекла.
Народ твій помирав у муках жаху,
Від голоду і від страшних тортур.
За рідне слово нас вели на плаху,
Історія зазнала коректур…
Червоний кат стирав твоє минуле,
Коріння твого роду виривав,
Щоб ми навіки, хто ми є, забули.
Тут сотні літ наш вбивця панував.
Тяжкий наш путь у самостійність, Нене.
Виття гієн у спини б’ється нам.
Та віра і надія є у мене,
Ще буде щастя і Твоїм стежкам.
Хіба вже раз нас жорна ці мололи?!
Випробування не одне пройшли,
Бо українці – працьовиті бджоли,
Я знаю, переможем знову ми!
Все буде добре. Душі небайдужі
Продовжують за Україну бій.
Коли ми разом всі, тоді ми дужі.
Я вірю в нас, народе мудрий мій!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871793
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.04.2020
автор: Наталка Долинська