|
Как научиться ценить свою жизнь больше.
Уходите вовремя. Домой, даже если вас никто там не ждет, с зажигательной вечеринки, от гостей без «посошка», от неуместных связей и дурных привычек. От депрессии и мрачных мыслей, от тяжелых воспоминаний, из отношений, изживших себя, от людей, разрушающих вас, или от человека рядом с вами.
Дайте ему и себе шанс обрести того (а может, и себя самого), с кем будет лучше, комфортней, спокойней в той форме, в которой надо каждому из вас. Если уж вы не способны это дать друг другу по тем или иным причинам, не лишайте друг друга попытки и надежды обрести это в других отношениях и в самом себе.
Не жадничайте, не отбирайте у других их шансы быть счастливыми так, как они это понимают, а у себя — свои. Потому что каждый из нас находится в своей точке эволюции, движется в своем ритме, излучает на своей частоте, вибрирует на своей волне и получает свой опыт.
И если вы вошли с кем-то в резонанс — вы нашли друг друга и танцуете совместный танец. А если в затянувшийся диссонанс — то получите необходимый опыт, распишитесь под ним, поблагодарите. И уходите вовремя.
Не приводите в движение механизм, который придавит вас жестким гнетом обстоятельств, когда вы будете вынуждены принимать решение в условиях куда менее удобных для вас; где вам придется выскальзывать из-под жерновов весьма поверхностных, но больно ранящих «общественных» суждений, которым дела нет до ваших истинных, искренних и жизненных мотивов, до вашего выдохнувшегося терпения и долгих попыток что-то «сохранить», кого-то «спасти».
Уходите вовремя, не оставляйте на теле вашей жизни глубокие шрамы, не заражайте свою душу прожорливым вирусом вины — чувством, с невероятным усердием отторгающим вас от своей исключительно единственной жизни и от себя самого. Уходите вовремя, не выжигайте рисунки на хрупкой ткани вашей судьбы. И не посягайте на чужую кожу.
Цените свою жизнь больше, чем вашу жизнь ценят другие. Уходите вовремя, если кто-то свою жизнь ставит выше вашей, ибо в ответе вы первоочередно за свою жизнь и только потом за чью-то. Никто не пришел в эту жизнь, чтобы лечь на жертвенный алтарь. И жизнь человеку дана не для того, чтобы приносить в жертву великие дары — саму жизнь и способность любить.
Несложно потерять себя, несложно растворить себя в другом, в чьей-то другой жизни, в чьем-то другом мире, в чьей-то иной реальности. Несложно даже этого требовать и желать.
Обрести себя — тяжело. Только мы можем определять и допускать меру использования себя. Ведь, жертвуя собой вхолостую, сверх отведенной вам меры участия в чьей-либо жизни, вы автоматически не додаете себе (а может, и кому-то, кто в этом искренне нуждается), или на каком-то другом отрезке вашей жизни вам не хватит совсем малости — именно тех впустую потраченных сил.
Любые отношения плодотворны, когда в них есть обмен, взаимодействие, отдача. Это парный танец. Но если вы начали оттаптывать друг другу ноги до боли и крови, нужно прекратить этот танец и, залечив раны, начать новый красивый танец, возможно, с новым партнером. И так в любых взаимоотношениях — партнерских, семейных, рабочих.
Учитесь уходить вовремя как внутри создавшейся ситуации, так и от самих ситуаций и обстоятельств в своей жизни. Вы всегда знаете этот момент: доверяйте себе, не уговаривайте себя, не обманывайтесь и не обманывайте других.
Нет плохих людей, как бы нам ни хотелось об этом поспорить. Есть люди, которые отличаются от нас. Ибо истинный смысл этого священнодействия под сакральным названием жизнь нам неведом, но им наполнено абсолютно все, что внутри и снаружи, свыше нашего понимания и в его пределах, одушевленное и неодушевленное. И нет иной ответственности, кроме как перед собой и друг другом, но в первую очередь — перед собой.
Все, что происходит в нашей жизни, все, что происходит вокруг нас и на далеких Галапагосских островах Эквадора,происходит с нашего разрешения. Мы позволили нашей жизни быть такой, какая она есть, мы привели это время перемен в действие, мы сорвали рычаг с той пружины, что вырвалась со всей сжатой и нагнетенной силой и бьется теперь в конвульсивно-хаотичном свободном парении. Мы позволили преобладать серым оттенкам в нашей жизни, мы позволили себе всего бояться, мы позволили себе быть аутсайдерами в своей собственной жизни.
Оглянитесь, быть может, пришло время уйти от этого. Невероятно трудно бросить все то, что изжило себя, и уйти, кто бы что об этом ни писал. Уходить трудно, но уходить вовремя просто необходимо. Вызревайте внутри своей бесконечности столько, сколько вам необходимо, но — уходите вовремя.
Уходите вовремя от суждений и мнений других, оберните взор к себе. Где точка вашей опоры? Ведь только так вы можете перевернуть весь мир. Не ищите ее в других, другом, другой. Выдам вам секрет — ее там нет! Как нет счастья в ком-то, если его нет в вас.
Уходите вовремя от навязчивых иллюзий и навязанных страхов, но продолжайте устремляться, продолжайте мечтать, продолжайте пробовать. Не бойтесь ошибиться — ведь это значит, что вы пытались. Не бойтесь реакции других людей, вы все равно не сможете ее стопроцентно предугадать, пока не сделаете задуманное, а если сможете — тем более страх бессмыслен. Но у вас будет шанс вовремя уйти. Да, именно уйти и двигаться дальше.
Мы понимаем, когда у нас чего-то нет, что нам бы хотелось иметь, когда нам чего-то не дали, а мы ждали. Но мы никогда не задумываемся о том, от чего нас уберегли, не дав нам желаемое сейчас.
Истина проста: все приходит вовремя, даже чудеса. Поэтому уходите вовремя, не задерживайте никого. Потому что если вы задерживаетесь, сценарий жизни уже переписывается и для других людей.
Автор: Татьяна Варуха
Перевела на украинский язык 12.12.19 15.12
На фото – мой рисунок.
Як навчитися цінувати своє життя більше.
Ідіть вчасно. Додому, навіть якщо вас ніхто там не чекає, із запальною вечірки, від гостей без «ціпком», від недоречних зв'язків і поганих звичок. Від депресії і похмурих думок, від важких спогадів, з відносин, що зжили себе, від людей, що руйнують вас, або від людини поруч з вами.
Дайте йому і собі шанс знайти того (а може, і себе самого), з ким буде краще, комфортніше, спокійніше в тій формі, в якій треба кожному з вас. Якщо вже ви не здатні це дати один одному з тих чи інших причин, не позбавляйте один одного спроби і надії знайти це в інших відносинах і в самому собі.
Не скупіться, не відбирайте у інших їх шанси бути щасливими так, як вони це розуміють, а у себе - свої. Тому що кожен з нас знаходиться в своїй точці еволюції, рухається в своєму ритмі, випромінює на своїй частоті, вібрує на своїй хвилі і отримує свій досвід.
І якщо ви увійшли з кимось в резонанс - ви знайшли один одного і танцюєте спільний танець. А якщо в тривалий дисонанс - то отримаєте необхідний досвід, розпишіться під ним, подякуйте. І йдіть вчасно.
Не приводьте в рух механізм, який придавить вас жорстким гнітом обставин, коли ви будете змушені приймати рішення в умовах куди менш зручних для вас; де вам доведеться вислизати з-під жорен вельми поверхневих, але боляче ранимих «громадських» суджень, яким діла немає до ваших справжніх, щирих і життєвих мотивів, до вашого виснажливого терпіння і довгих спроб щось «зберегти», когось «врятувати ».
Ідіть вчасно, не залишайте на тілі вашого життя глибокі шрами, не заражайте свою душу ненажерливим вірусом провини - почуттям, з неймовірною ретельністю відторгається вас від свойого виключно єдиного життя і від себе самого. Ідіть вчасно, не випалюйте малюнки на тендітній тканині вашої долі. І не зазіхайте на чужу шкіру.
Цінуйте своє життя більше, ніж ваше життя цінують інші. Ідіть вчасно, якщо хтось своє життя ставить вище вашого, бо у відповіді ви першочергово за своє життя і тільки потім за чиєсь. Ніхто не прийшов у це життя, щоб лягти на жертовний вівтар. І життя людині дане не для того, щоб приносити в жертву великі дари - саме життя і здатність любити.
Нескладно втратити себе, нескладно розчинити себе в іншому, в чиємусь іншому житті, в чиємусь іншому світі, в чиїйсь іншій реальності. Нескладно навіть цього вимагати і бажати.
Знайти себе - важко. Тільки ми можемо визначати і допускати міру використання себе. Адже, жертвуючи собою вхолосту, понад відведеної вам міри участі в будь-чиємусь житті, ви автоматично не додали собі (а може, і комусь, хто в цьому щиро потребує), або на якомусь іншому відрізку вашого життя вам не вистачить зовсім малість - саме тих даремно витрачених сил.
Будь-які відносини плідні, коли в них є обмін, взаємодія, віддача. Це парний танець. Але якщо ви почали відтоптувать один одному ноги до болю і крові, потрібно припинити цей танець і, залікувавши рани, почати новий красивий танець, можливо, з новим партнером. І так в будь-яких взаєминах - партнерських, сімейних, робочих.
Вчіться йти вчасно і в середині ситуації, так і від самих ситуацій і обставин у своєму житті. Ви завжди знаєте цей момент: довіряйте собі, не вмовляйте себе, не обманюйте себе і не обманюйте інших.
Немає поганих людей, як би нам не хотілося про це посперечатися. Є люди, які відрізняються від нас. Бо істинний сенс цього священнодійства під сакральною назвою життя нам невідомий, але ним наповнене абсолютно все, що всередині і зовні, понад нашого розуміння і в його межах, одухотворене і неживе. І немає іншої відповідальності, крім як перед собою і один одним, але в першу чергу - перед собою.
Все, що відбувається в нашому житті, все, що відбувається навколо нас і на далеких Галапагоських островах Еквадору, відбувається з нашого дозволу. Ми дозволили нашому життю бути таким , яке воно є, ми привели цей час змін в дію, ми зірвали важіль з тієї пружини, що вирвалася з усією стислою і нагнітною силою і б'ється тепер в конвульсивно-хаотичному вільному ширянні. Ми дозволили переважати сірим відтінкам в нашому житті, ми дозволили собі всього боятися, ми дозволили собі бути аутсайдерами в своєму власному житті.
Озирніться, можливо, прийшов час піти від цього. Неймовірно важко кинути все те, що пережило себе, і піти, хто б що про це не писав. Йти важко, але йти вчасно просто необхідно. Визріває всередині своєї нескінченності стільки, скільки вам необхідно, але - йдіть вчасно.
Ідіть вчасно від суджень і думок інших, оберніть погляд до себе. Де точка вашої опори? Адже тільки так ви можете перевернути весь світ. Не шукайте її в інших, другом, інший. Видам вам секрет - її там немає! Як немає щастя в когось, якщо його немає в вас.
Ідіть вчасно від нав'язливих ілюзій і нав'язаних страхів, але продовжуйте спрямовуватися, продовжуйте мріяти, продовжуйте пробувати. Не бійтеся помилитися - адже це означає, що ви намагалися. Не бійтеся реакції інших людей, ви все одно не зможете її стовідсотково передбачити, поки не зробите задумане, а якщо зможете - тим більше страх безглуздий. Але у вас буде шанс вчасно піти. Так, саме піти і рухатися далі.
Ми розуміємо, коли у нас чогось немає, що нам би хотілося мати, коли нам чогось не дали, а ми чекали. Але ми ніколи не замислюємося про те, від чого нас вберегли, не давши нам бажане зараз.
Істина проста: все приходить вчасно, навіть чудеса. Тому йдіть вчасно, не затримуйте нікого. Тому що якщо ви затримуєтеся, сценарій життя вже переписується і для інших людей.
Автор: Тетяна Варуха
Переклала на українську мову 12.12.19 15.12
На фото – мій малюнок.
ID:
857749
Рубрика: Проза
дата надходження: 12.12.2019 18:50:55
© дата внесення змiн: 12.12.2019 18:50:55
автор: Тома
Вкажіть причину вашої скарги
|
Чудова, актуальна проза! Гарний, вдалий переклад! Цікаво було читати. 
Щиро дякую за підтримку!
