У букіністиці набрів я на книжку Едуарда Асадова. Тоненьку, в 32 сторіночки. Хтось свого часу умикнув її... У ній красуються чонильні штампи і номери Центральної бібліотеки міста Тореза... Умикнув, напевно, тому, що, прочитавши її, не утримався... На останніх (технічних) її сторінках гарячково почав писати лист своїй коханій... Він, ця невідома мені людина, пояснювався... У своїй неправоті, помилці... " Я б ніколи, - дозволю процитувати фрагмент листа (І.С.) - не написав тобі цю сповідь, якби ти була так далеко від мене..."
Ось так, велика сила поетичного слова...
І вічна слава перебуватиме доброті таланту дійсного поета Едуарда Асадова... Читайте, друзі, ВЕЛИЧНІ ВІРШІ!!!
"...Когда мне встречается в людях дурное,
То долгое время я верить стараюсь,
Что это скорее всего — напускное,
Что это — случайность, и я ошибаюсь..." Э.Асадов.
Думаю, що й я б поцупила ту збірку Асадова я пізно для себе відкрила, але захоплююся ним, бо нього є справжні перли, з цим кожен погодиться. Все життєве, справжнє. Дякую
Коли ми були студентами, ми переписували його вірші (чомусь їх не було в книгарнях), а читаючи в колі дівчат поему "Галина"
- плакали! Асадов - це дійсно Поет!
...там, у рашці,також є біла полоска, але... дууууууууууууже тоненька! 
