Я - пішак, а ти - король,
Корону маєш щодня но́ву.
Весь вік милуєшся собою,
Ховаєш сором під покрову.
Ви - королі, ви завжди праві,
А пішаки усі дурні.
Живете ви у власнім раї
І там минуть всі ваші дні.
Ми, пішаки - це простий люд,
Мандруємо собі без краю.
Бачимо барви з-від усюд
І за плечима життя маєм.
Коли б царі жили як ми,
То не були б духовно бідні.
Та весь їх розум помутнів,
Грошима й владою забитий.
Тому залишмо все. І хай.
Ви всі раді, й ми щасливі.
А вже кому набридне рай -
Ще світ доріг, усі манливі!́
