Сто років у цей день...
Матусю рідна!
Давно тебе немає на Землі!
Сплив час, коли так тихо, непомітно,
Служила ти суспільству і сім'ї.
До пенсії у школі працювала —
В бібліотеку бігли школярі,
Вкладала ти зусиль своїх чимало,
Щоб терпеливо наставляти їх.
Навчала шанувати рідне слово
І ставитись охайно до книжок,
Авторитетом, (ні, не випадково!)
Була ти для дорослих й діточо'к.
Нестатки повоєнної години,
Нас троє діточо'к, і чоловік,
У хаті ти — єдина господиня,
Робота з дня у день,
і з року в рік.
Ти, росіянка, на вітра'х любові
До України з татком подалась,
Освоїла всі звичаї, і мову,
В сім'ї ви з татусе'м, мов два крила.
Завжди усміхнена, завжди привітна,
В твоїх нащадках множиться життя.
Промінчиками зоряного світла
Ти з нами разом йдеш у майбуття!
Сто років у цей день
матусі рідній...
05.12.18
