Сповідь матері (Матері загиблого 17. 10. 2014. Георгія Тороповського) .
«Я своє серденько ділю тепер на трьох:
На сина й доньку (щойно народила),
І на того, кого вподобав Бог,
Війна якого в вічність відрядила», –
Так сповідалась матінка собі
Після утрати сина у Донбасі,
Що жити не хотів серед рабів
Й не співчував рабу він – бідоласі.
Йому сімнадцять стукнуло ледь-ледь,
Як спалахнув Майдан тоді в столиці.
Його чекали ЗНО і вуз, але…
У юнака в душі – добра криниця.
Воно ним рухало, просилось до людей,
Де правда з кривдою не перший день змагались…
І він туди, де гаряче, іде,
Де все людською кров’ю поливалось.
А в квітні мчав він («правосек») на схід,
Адже потрібен був і там країні,
Щоб захистити землю, гідність, рід,
І в герці у нерівному загинув…
О, як страждала мамина душа!
Здавалося, й вона услід полине…
Їй доля іншого нічого не лиша,
Як повернути втрачену дитину…
Реальність намотавши на клубок
І зваживши усі і «за», і «проти»,
Вона, нарешті, зважилась на крок:
Поставить крапку на своїх абортах…
Народить знову сина для… життя…
Той, що на небі, мав би теж зрадіти
(Життя ж віддав за інших майбуття).
Ніколи не зростуть його вже діти,
А вона здатна в цім допомогти
І виконати місію почесну:
Синочка народити і зростить –
Ще не такі далекі її весни.
Відмовить жінці не наваживсь Бог,
Пославши сина й доньку одночасно,
І поселилася в душі її любов,
Котра уже ніколи не погасне.
Свою любов помножила на всіх,
Тепер матуся вже не голосила –
Знала, убивці сплатять за свій гріх,
Бо матері любов завжди всесильна!
6.11.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
Гарнi рядки, Ганно. Дiйсно, дуже шкода хлопця. Справжнiм героем, патрiотом своеi краiни вiн був.
Тiльки от ви прiзвище i мiсяць його загибелi трохи переплутали. Його ж прiзвище насправдi не "Топоровський", а "Тороповський" - вiд слова "торопитися", тобто - "поспiшати". I загинув вiн не у жовтнi, а у вереснi 2014 - "17.09.2014". Ось, погляньте, оцього ж ви мали на увазi: http://memorybook.org.ua/22/toropovsky.htm
Як добре мати справжніх друзів! Дякую, Друже. Я аправді помилилася у прізвищі, а дату смерті взяла зі спогадів його матері. Вчора прочитала про це і не могла не відреагувати віршем. Була дуже схвильована, тому, мабуть, і помилилася. Ще раз дякую.
То колись з такою незначною плутаниною у словах i у мого прадiда була схожа iсторiя. Коли йому паспортистка видавала паспорт, то другу лiтеру в прiзвищi переплутала. Насправдi ж - правильно наше прiзвище було "Кебич", а паспортистка не додивилася i помилково написала "Кiбич". А прадiд одразу того не помiтив, а вже через декiлька днiв тiльки помiтив. Та по iнстанцiях не захотiв бiгати, аби щось iм доводити i пiсля того так в усiх у паспортi i пишеться з помилкою прiзвище.
То ж нехай знають виродки з Кремля,
Хай знають, ми не станем на коліна,
Для щастя й миру родимо малят,
Відродиться і Ненька-Украіна.
СЛАВА УКРАІНІ !!! ГЕРОЯМ СЛАВА !!!