Стогне небо сьогодні зі мною,
Там, де сльози- пекучі сніги,
Вчора йшов ти, синочку, до бою,
А сьогодні вже плачуть свічки.
Плачуть воском так тихо, зомліло,
Навіть холод зимовий зомлів,
Заховалося сонце зболіло,
В небі місяць сходити несмів.
Бо душа піднімалась до неба,
Покидаючи рідні стежки:
Скільки Янголів, Господи, треба,
Аби згинули злі ватажки?
Кров дітей, все таки, не водиця,
Сльози матері- ріки сумні,
Вам, катам, хай біда людська сниться,
Хай горять ваші душі в огні.
Стогне небо сьогодні зі мною,
Там, де сльози- пекучі сніги,
Вчора йшов ти, синочку, до бою,
А сьогодні вже плачуть свічки.
(с) Леся Утриско.
Пані Лесю, який біль! Дякую, що пишете про теми смерті на війні, бо не всі вміють, а писати треба, щоб нашадки пам'ятали про високу ціну свободи нашого народу. Вічна пам'ять усім героям!