Стогне небо сьогодні зі мною,
Там, де сльози- пекучі сніги,
Вчора йшов ти, синочку, до бою,
А сьогодні вже плачуть свічки.
Плачуть воском так тихо, зомліло,
Навіть холод зимовий зомлів,
Заховалося сонце зболіло,
В небі місяць сходити несмів.
Бо душа піднімалась до неба,
Покидаючи рідні стежки:
Скільки Янголів, Господи, треба,
Аби згинули злі ватажки?
Кров дітей, все таки, не водиця,
Сльози матері- ріки сумні,
Вам, катам, хай біда людська сниться,
Хай горять ваші душі в огні.
Стогне небо сьогодні зі мною,
Там, де сльози- пекучі сніги,
Вчора йшов ти, синочку, до бою,
А сьогодні вже плачуть свічки.
(с) Леся Утриско.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715432
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 31.01.2017
автор: Леся Утриско