Чи ти запреш мене у буцигарню?
Чи закуєш в холодні ланцюги?
Й затворницею вільно я не стану.
В підвалі мені жити до снаги .
По краплі сточу я в'язничний камінь.
Ланцюг від льоду лусне як зерня.
Молитвою до сонця вранці - Амінь.
З льоху крізь корінь проросту до дня.
Я є вода - непереборна сила!
Від бога... бо в лоні, на сході дня
Зачаток світу й люду я носила,
Хоч бачила, що є то - западня.
Бо разом ростила ревнивця- ката ,
Дівчиною стріну у діброві .
І Бог розгледів в зародку Пілата,
І в зажурі-тузі звелись брови.
Тай покотились батьківськії сльози,
Як спасіння їх зібрала в лоно,
На противагу злу - любові доза ,
Бог... задумав берег, Стікс й Харона.
Пройду шляхетною крізь шлюбні муки,
Долі на зло засяю у зірках,
І стану... ще сильніша від розпуки,
І римами осяду у віршах.
