***

Чи  ти  запреш  мене  у  буцигарню?
Чи  закуєш  в  холодні  ланцюги?
Й  затворницею  вільно  я  не  стану.
В  підвалі  мені  жити  до  снаги  .

По  краплі  сточу  я  в'язничний  камінь.
Ланцюг  від  льоду  лусне  як  зерня.
Молитвою  до  сонця  вранці  -  Амінь.  
З  льоху  крізь  корінь  проросту  до  дня.

Я  є  вода  -  непереборна  сила!
Від  бога...  бо  в  лоні,  на  сході  дня
Зачаток  світу  й  люду  я  носила,
Хоч  бачила,  що  є  то  -  западня.

Бо  разом  ростила  ревнивця-  ката  ,
Дівчиною  стріну  у  діброві  .
І  Бог  розгледів  в  зародку  Пілата,
І  в  зажурі-тузі  звелись  брови.

Тай  покотились  батьківськії  сльози,
Як  спасіння  їх  зібрала  в  лоно,
На  противагу  злу  -  любові  доза  ,
Бог...  задумав  берег,  Стікс  й  Харона.

Пройду  шляхетною  крізь    шлюбні  муки,
Долі  на  зло  засяю  у  зірках,
І  стану...  ще  сильніша  від  розпуки,
І  римами  осяду  у  віршах.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714470
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.01.2017
автор: олена гай