Вас гнали з Єгипту… і з Риму, іспанці…
В порядного люду ви с.чі вигнанці.
Хабіру - бандити, як стадо свиней
Мільонами жерли, як брукву людей.
Іуди прокляті… ви - вбили Любов.
З нас витрясли Душу і випили кров.
Отож милосердя від нас не чекайте
По доброму, мирно до дому втікайте.
Хоча… у приблуди була колись дома?
Дорога ж до хати ж.дам не відома.
Немає держави … й немає народу,
Кому б ви собаки не вдіяли шкоду.
Затіяли бучу - гієнну й віками…
Колотите людству калюжі і ями.
Нам єдно шо сефард, а шо ашкеназі…
Ви пекла ісчаддя однакі наразі.
Хто більший з вас, вищий у вашої мами
Для нас рівнозначно ви роджені псами.
Де б ви не ходили, де б ви не гуляли,
Нагадили всюду, кругом наваляли.
Зайшли ви далеко ще просим, не грайдесь
В коліна Всевишньому… й швидко покайтесь.
Это деду неудобно еврейские самоги лизать. А все равно вынужден. Такими уж евреи сотворили украинцев, сочинили им мову (даже Каганович не поленился выдумать несколько десятков слов), идеологию и, главное, - вектор подчинения. А дедовы стишки - это как битье резиновой куклы, изображающей начальника. Так сказать, психологическая разгрузка. Пописал и снова стал в позу к хозяину-еврею:"Чего изволите, дорогие Гройсманы - Вайсманы?".