Мудріше за все - час, бо воно розкриває все.
Фалес Мілетський
Час - наче птах
все летить.
Все летить.
Стікає сльозами дощу по віконних рамах.
Час - мов ті сни:
пів життя, наче мить
у шрамах.
Час цілує тебе у зап`ястя
і лишає стигми.
Час сидить у душі китом
і диктує нові парадигми.
Каже тобі:
«Мала, ти лише не кисни.
Другого шансу, звісно, не буде,
то хоча б не вбивайся навмисно.
Ось тобі вірші, вино і ще трохи джазу.
Може так й не відразу
ти розтопиш застарілі морози.
Просто більше рим.
Менше прози.»
Час пливе у ритмі повільно,
без тексту,
без сенсу.
Тютюновим димом проникає в бронхи
й потрохи
палить тебе, мов останню цигарку.
І ти знову легко наповниш чарку,
бо так менше болить
твій кит за грудиною.
І на мить
ти згадаєш про складені крила за спиною.
Час - наче птах
все летить.
Все летить.
І кличе тебе бути рáзом.
Тож, мала, не кисни.
Лети.
Будь ДЖАЗОМ
