А мені так дивно, що твоє тіло буває таким гарячим,
Немов вугілля, яке віддає свій жар.
А мені так дивно, ще й досі дивно, господи
Що ми так схоже функціонуємо
Все життя нас навчали, що ми з Венери та Марса
Все життя нас навчали, що ми складаємо одне ціле
Але раптом ми розуміємо, що немає ніякої єдності
Лише змога торкатися довше за інших.
І раптом ми розуміємо, що ця інтимність не опоетизована
Що вона не має такою бути
І що мені інколи втішно, коли тобі добре
Як матері.