……………………………. .

А  мені  так  дивно,  що  твоє  тіло  буває  таким  гарячим,
Немов  вугілля,  яке  віддає  свій  жар.
А  мені  так  дивно,  ще  й  досі  дивно,  господи
Що  ми  так  схоже  функціонуємо
Все  життя  нас  навчали,  що  ми  з  Венери  та  Марса
Все  життя  нас  навчали,  що  ми  складаємо  одне  ціле
Але  раптом  ми  розуміємо,  що  немає  ніякої  єдності
Лише  змога  торкатися  довше  за  інших.
І  раптом  ми  розуміємо,  що  ця  інтимність  не  опоетизована
Що  вона  не  має  такою  бути
І  що  мені  інколи  втішно,  коли  тобі  добре
Як  матері.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668307
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.05.2016
автор: NNNP