Почорніла трава, з’ївши суміш вогню і металу.
Поховалися звірі і майже замовкли птахи.
Була тиша в лісах, потім якось раптово не стало.
У степах загуло, із хатин позривало верхи...
Перекинувся світ з голови, та ніяк не на ноги.
Потемніло в очах, прослизнула крізь вуха брехня.
Похололо в серцях, замість крил повилазили роги
І словами наруги під шкіру залізла стерня.
У розкішнім краю засмерділо парфюмами смерти .
Захлинулись в крові ненаситні продажні роти.
Забагато своїх, що воліють країну роздерти,
А до них доєднались споконвічнії псевдо брати...
Маковіють поля кольорами пролитої крові.
Посивішали скроні у юності, не по віках...
Похилилися крони, і вклонилися віти вербові
Матерям, що плекали майбутнє в своїх пелюстках.
