Для мене снився сон – о, сни невірні!
над прірвою, у мороці густім
стояли ми; в глибинах непомірних
котились хвилі з гуркотом глухим.
Для мене ти – щоб ніч мою розсіять,
та темна ніч була в моїй душі,
передчуття страшні в ній без надії
даремно намагався заглушить.
Умить покров із жаху і тривоги
закрив, як мла, печальний погляд мій
і я упав – від сильної знемоги
не втримався на скелі кам’яній.
Останній крик прорізав тишу лихом –
я в прірву падав – жить була жага,
а ти злорадним сатанинським сміхом
лиш пирхнула, зігнувшись як дуга!
Димчо Дебелянов
Сън
Сънувах сън - о, сънища неверни! -
Над бездна, в непрогледни мрачини
стояхме; в дълбините неизмерни
с глух ропот се премятаха вълни.
До мен бе ти, що мойта нощ разсея,
но с нощ бе пълна моята душа,
и страшните предчувствия във нея
напразно се стремях да заглуша.
В миг булото на ужас и тревога
печалния ми поглед замъгли
и паднах аз в най-горка изнемога,
подхлъзнах се от мокрите скали.
Предсмъртен вик процепи тишината -
аз паднах в бездни, - свяст ми се зави,
и ти, с злорадний смях на Сатаната,
изкиска се и гърбом се изви!
