Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: філософ: Пил на душі - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Льорд, 27.11.2020 - 17:48
Красива робота. Цікаві образи звичних речей не зважаючи ні на що - мріяти, мріяти і ще раз мріяти. брама, 18.02.2016 - 19:45
Є такий термін у літературній індустрії -словесний понос. ЦЕ КОЛИ ПРО ВСЕ І НІ ПРО ЩО. Але у Вашому випадку все так логічно і граматично правильно, що не можливо доскіпатися. Ви - літературна ШЕЛЬМА. Прочитайте Біблію, прочитайте Шекспіра. У стислості красота мови, а не в беліберді. філософ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Кажете у стислості? де напсиано такий закон, який забороняє думати, описувати та маю власну думку? якщо Ви читали Біблію та шекспіра, то це не означає, що майстер стислого вислову думок
Сергій Ранковий, 20.04.2013 - 12:16
**** Шукач ****В щоденності буденного неспинного життя, Зроблю спокійний крок, завмру і оглянуся. Навколо все кишить в байдужості буття, Не помічаючи як я загублено дивлюся. Їм байдуже, що я самотньо оглядаюсь, Для них мій біль в душі лишень пусті слова, Пройдуть, штурхнуть, облають, а інколи спитають, Чому така велика не йду в житті сама. А я сама не знаю, чому я зупиняюсь, Чому в душі не маю таких бажань як в них. Шукаю я лубові, шукаю розуміння, Шукаю світлий промінь в байдужості для всіх. То може я каліка, якась примара дивна? Чому так відрізняюсь від інших я в житті? Іду сама блукаю, не з ким не розмовляю, Лишень в своїй кімнаті зариюсь в диво сни. До книжки доторкнуся, відчую присмак дивний, Горну сторінки ніжно у теплих почуттях. Зариюсь в чиїсь вірші, знайду в них розуміння, Того що є і інший, такий як я шукач. У тих словах поволі прийду до розуміння, Життя таке мінливе, цінуй в житті що є. Іди в житті до світла, в душі його проміння, Не залишай любові, бо це завжди твоє. філософ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ви є моя споріднена душа мені з Вами легко та відчуваю підтримку у сказаних словах!а вірші безперечно надзвичайні
Сергій Ранковий, 19.04.2013 - 15:31
Марина, ви підняли цим твором дуже багато несказаних запитань, але відчувається реальна душевна потреба знайти на них відповідь. Щоб відповісти на них іноді потрібне ціле життя. Читаючи ваш твір я намагався (наскільки це можливо) відчути стан вашої душі. Бо це розуміння допомагає зрозуміти себе і знайти потрібну відповідь. Це як діагноз при хворобі. Я розумію, що моє сприйняття поверхове, з особистим присмакам від моїх життєвих переживань. Тож прошу ставитися до мого коментаря як моїх особистих переживань і вражень. Вважайте, що поруч з вами інша людина, яка переживає щось схоже. Пробачте, якщо моя відповідь здасться вам занадто сухою, але інколи правда лежить на поверхні і зовні зовсім непримітна. Тож не ображайтесь.
філософ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
я не ображаюся!!! таких навіть думок не було у душі!!!!кожен написаний твір, то є пошук відповідей, роздуми про те, що відбувається щоденно...і якщо мої думки Вам близькі. то я тільки можу порадіти, що є такі близькі люди як Ви!!
Сергій Ранковий, 19.04.2013 - 15:31
****Буденна сірість. Крик у запитанні ****Буденний шум невпинного щоденного життя. Зринають постаті у вирії запиленого бруду, В байдужій скам’янілості відходять в небуття, Лиш залишаючи в душі зневіру і отруту. Майне у попелі усміхнене, щасливе ще дитя, Що грається із вітром, заплутаним у косах. А навкруги вирує запізніла вже весна, Що ароматами нагадує минулу пізню осінь. Коли з тобою разом знайшли любов у двох, Коли я посміхалась, а ти казав невпинно,- З тобою разом будемо щасливі хай би що. А вітер все свистав, словам твоїм не вірив. А потім розтавання, все снігом замело, Розбурхало, стягнуло на серці товсту кригу, І в холоді душа завмерла до нестями від того. А серце все питало, - Де щастя загубила? -------------------------------------------------------- І ось тепер іду, не помічаючи прекрасне, Душа в байдужості згортає в попіл дні, Утомлено вдихають груди сонце ясне, Думки ліниво крутяться у моїй голові. Ось поверх мій, відкрию тихо двері, Зайду і залишу все інше в стороні. Сховаю поміж книг розірвані портрети, А в тиші зацвірінькають знадвору горобці. Знайду в словах чужих бальзам на свої рани, Загублюсь у чуттєвих наспіваних рядках. Душі моїй потрібно зцілитись від отрути, Що серце наповняє в нестерпних почуттях. Де вихід? Де спасіння? Як вирватись на волю, Від цих колючих голок, що рояться в думках? Так може просто треба відкрити серце Богу, Залишити той смуток, життя любити враз… філософ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
у мене немає слів.....Ви вкотре полонили мою душу та емоції...дякую!
Марія Семенюк, 19.04.2013 - 10:21
Те що твір є криком душі видно неозброєним оком. Приємно, що написано досить грамотно. Трохи нагадало стиль Хемінгуея, в якого всі описи такі ж детальні. Було б цікаво прочитати цей уривок у якомусь великому творі з цікавим сюжетом. Хочу зауважити, що не всі люди улесливі, хитрі та самозакохані. Є добрі, щирі і чесні люди. Звичайно їх дуже мало. Але ж ми самі вибираємо коло свого спілкування. Тому не варто сприймати всіх оточуючих як блідих постатей і перетворюватися на байдужу людину. Загалом, буду рада прочитати захоплюючий гостросюжетний твір в такому стилі.
філософ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую за Ваш відгук!!!я не стверджую категорично, що всі люди улесливі...просто мені випала така "честь" працювати в оточені декількох таких....а стосовно повнометражного твору, то можливо колись спробую свої сили філософ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую!!буду на це сподіватися....кожна прожита мить, то є новий досвід власної душі
|
|
|