Ніч така гарна!.. Плеяда зір з блакиті сяє,
Хвиля шепоче і блищить над глибиною,
Ліс спить в імлі і тихо казку повідає...
Ніч так гарна!.. Ах, чому ж ти не тут зі мною?..
В саду дві лілії закохані зростають,
Чарівні запахи із келихів їх линуть...
Там, за рікою, про любов удвох співають,
Сумна луна на водну стелиться рівнину...
Пісня замовкла... Цить... Човен пливе, плескоче ...
Човен проплив і зник, а в ньому тільки двоє...
Із саду запах лілій шириться урочий...
Берег мовчить, зірки іскряться над водою.
Вітерець легкий зітхав... Блискіт хвилі гасне,
Ліс збудився, шум біжить хащею лісною...
Вітер стихнув, шум замовк... Ніч так тиха, ясна,
Ніч так ніжна... Ах, чому ж ти не тут зі мною?!..
Bogusław Adamowicz
Noc taka piękna!...
Noc taka piękna!... Z błękitów patrzy gwiazd plejada,
Fala gwarzy i błyska ponad tonią ciemną,
Las śpi we mgle i przez sen cichą baśń powiada...
Noc tak piękna!... Ach czemuż ty nie jesteś ze mną?...
Tam, w ogrodzie dwie lilie zakochane rosną,
Woń rozkoszna z kielichów pochylonych płynie...
Tam, za rzeką, dwa głosy nucą pieśń miłosną,
Tęskne echo po wodnej ściele się równinie...
Pieśń zamilkła... Cyt... Słyszę plusk płynącej łodzi...
Łódź przemknęła i znikła, w łódce - ludzi dwoje...
Od szpaleru woń lilij rzewna mię dochodzi...
Milczą brzegi, drżą gwiazdy, lśnią przejrzyste zdroje.
Fala błyska i gaśnie... Lekki wietrzyk wzdycha,
Las się budzi, szmer bieży w jego głąb tajemną...
Wietrzyk ustał, szum zamilkł... Noc tak jasna, cicha,
Noc tak błoga... Ach czemuż ty nie jesteś ze mną?!...