Летять у прірву стомлені літа
І аритмічно серце стукає від болю,
Давно в житті вже доленька не та,
Її ти вибрав сам, вона завжди з тобою.
Вже солов’ї по вечорах мовчать
І серце не співає більш романсів,
Лелеки з дітками до хати не летять,
Життя тобі вже не дає більш шансів.
Ти, друже, схаменись і рук не опускай,
І не шукай розради у спиртному…
Життя складне, удар життя тримай,
Щоб не лишитися у старості самому.
Життєва мудрість. Як непросто змиритися із втраченими молодими літами,які вже не повернути.... Але треба знайти в собі сили,щоб жити далі,радіти життю,дарувати любов,тепло і турботу своїм вже дорослим дітям та онукам.Гарно написали,щемливо.
Віталій Назарук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Як часто люди створюють самі собі перепони... 
Але треба знайти в собі сили,щоб жити далі,радіти життю,дарувати любов,тепло і турботу своїм вже дорослим дітям та онукам.Гарно написали,щемливо. 
