ТИ ДАЛЕКО
Мене не дочекався і пішов...
Ні, ледь чутно крила припідняв
І полетів... Кудись туди, за обрій,
Так далеко...
Не попрощався... Що знайшов
Ти там? Що навіть і не обійняв
Мою́ сльозу... А оповив лиш спо́кій.
Там – далеко...
Можливо ти незвідану любов
Зустрів... І злетом своїх крил узяв
З гріхів моїх пір’їнку і неспокій
Туди – далеко...
За неба край... А я тут знов і знов
Не чую більше твоїх слів. Ти їх здійняв
У мої сни. Я ж вкотре погляд кароокий
Твій прагну в небі віднайти.
Далеко...
Павло Гай-Нижник5 травня 2011 р.Гай-Нижник П. Плинність: Поезія. – К: «МП Леся», 2015. – C.13.