В тобі розтану-тану карамеллю,
свідомість вимкну, наче світло
і розіллюся-ллюся аквареллю
у серці, щоб воно розквітло.
Хвилина “разом” випита до дна,
не залишаю "краще" наостанок,
тоную в маки скло твого вікна,
щоб росами запахнув ранок.
Нам варто йти крізь терни до зірок,
приймати те, змінити що не владні,
весь позитив з'єднати у клубок,
з якого видно нитку Аріадни.
А у меня малышик не спит, вот и совмещаем ... ему только месяц, он ещё не совсем земной человечек. Для него наша ночь такая длинная (ну, почти полярная!)
Вечірньої зірки промінчиком крихітно-ніжним
я подумки тихо до твоїх долонь доторкнусь -
хай подих зірветься і серце заб'ється частіше...
Я ж згасну зорею і... РАНКОМ тобі посміхнусь!
Окрилена відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00