Бувають же на світі чудеса...
Парчевий день на нитці зависа...
А вітер, що під явором притих,
як зачарований стоїть - ні в сих, ні в тих.
Йому зірвати б стримуваний шал -
та павучка на павутинці жаль.
Йому б шугнути лугом навпрошки –
та листом замело усі стежки.
Йому б здійняти хвилі у ріці –
та хвильки ті цілують промінці.
Йому б дощем жбурнуть несамохіть –
то ж павучок хмаринку: хить та хить...
І все те на очах моїх – не десь!
Ох, скучно б нам жилося без чудес...
Осінь - дивовижна пора року. Гарно описала, Оленко.
Omega відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую!Ти знаєш, я зрозуміла, що на цю тему можна писати творів неймовірну кількість. Навіть, коли починати одними і тими ж рядками - ніколи не стомишся, і твори виходять щоразу з іншим змістом.
