Буйной вольницей, дикой нечистью
Мир взорвем, без нужды стреноженный.
Бедам-горестям ныне несть числа,
Знать, пришла пора троп нехоженых.
Знать, пришла пора гикнуть вольную
Песнь, забытую, ненавистную.
Понесутся с плеч буйны головы,
На погост пойдут души чистые.
С кистенем лихим, с гиком-посвистом
По святой Руси погулять пойдем.
Мы охотнички, на миру честном.
Птицу важную прямо с лета бьем.
Нас ли запугать плахой черною,
От крови, засохшей, шершавою.
Нам пришла пора гикнуть вольную
Песнь забытую, небывалую.
Что трясетесь вы, сошки мелкие?
Не про вас она, воля вольная.
Не гоняется волк за белками,
Красен зверь ему дичь достойная.
Раззудись, плечо, размахнись, рука,
Погуляй, душа, на лихом пиру.
Вся-то радость в том, что ты жив, пока,
Да лежать тебе во сыром бору.
Упокой споют кроны древние,
Огонек, болотный, свечой сгорит,
Помянут в кругу други верные,
Человечий след вьюга запуржит.
Так чего ж грустить да печалиться?
Чему быть, того не минуть никак.
Кому смерть – пустяк – с того станется.
Кто за жизнь дрожит – подлинный дурак.
ID:
15612
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 31.05.2006 15:15:37
© дата внесення змiн: 31.05.2006 15:15:37
автор: Alex Chadoff
Вкажіть причину вашої скарги
|