Не можу написати правди
І з неба летить цукрова вата
Немає нічого «назавжди».
Сьогодні у нас кругла дата.
Ти хочеш пришити до себе
мене дотиками, порухами, критиками
Думаєш, світ мій в тебе?
Десь хочем себе подіти ми.
Нав*язлива думка прокинулась,
що треба сьогодні померти
та заборонами захлинулась,
не готова на такі ще жертви.
Стихійне щастя скоцюблене
стоїть на чиємусь порозі
воно кимось просто загублене,
й нічого уже ти не зробиш…
Крихта життя залишена,
Обережно, бо пташка з*їсть
Кожен день ми рядочки пишемо
Хоч не бачимо збоку свій хист.
Осінь їсть наші дні безупину
Залишаючи лише об*їдки
І картаються всі за провину
Не злочинці вони, просто свідки…
Хочу сама себе десь подіти.
Залежна. Бо не вмію правильно жити.
А хулі того життя? Залишилася крихта.
Обережно, зараз пташка її з*їсть
В мені лиш тільки заздрість, злість..
Бо я для всіх якась не та.
Чи просто не сумісна.
Rock Lenok відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Та чого ти, я в принципі не про тебе. Я в загальному.
Мені подобаються чужі вірші, але свої - ніколи...
17.10.2009 - 22:18
Rock Lenok відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ви мене засоромили.
І можливо хтось думає, що я ви..буюсь, пишучи, шо мої вірші, то фігня. Але я реально не бачу в них нічого ТАКОГО/крутого. Це просто мої римовані думки. Все.
Оценка поэта: 5 Э, так дело не пойдёт. Твоя здость направлена не на врагов, а на себя. Это не есть хорошо. Злость вообще - паршивая штука. Чем чаще окунаешся, тем больше ржавеешь. Найди то что тебя радует, и занимайся этим делом почаще.
Rock Lenok відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00