Не можу написати правди
І з неба летить цукрова вата
Немає нічого «назавжди».
Сьогодні у нас кругла дата.
Ти хочеш пришити до себе
мене дотиками, порухами, критиками
Думаєш, світ мій в тебе?
Десь хочем себе подіти ми.
Нав*язлива думка прокинулась,
що треба сьогодні померти
та заборонами захлинулась,
не готова на такі ще жертви.
Стихійне щастя скоцюблене
стоїть на чиємусь порозі
воно кимось просто загублене,
й нічого уже ти не зробиш…
Крихта життя залишена,
Обережно, бо пташка з*їсть
Кожен день ми рядочки пишемо
Хоч не бачимо збоку свій хист.
Осінь їсть наші дні безупину
Залишаючи лише об*їдки
І картаються всі за провину
Не злочинці вони, просто свідки…
Хочу сама себе десь подіти.
Залежна. Бо не вмію правильно жити.
А хулі того життя? Залишилася крихта.
Обережно, зараз пташка її з*їсть
В мені лиш тільки заздрість, злість..
Бо я для всіх якась не та.
Чи просто не сумісна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150611
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.10.2009
автор: Rock Lenok